Втілений розпал літа у спекотний момент доби, коли розжарений сонячний диск втомлено схиляється до обрію. Здається, що сонце пронизує помаранчевий небосхил своїм жовтогарячим диханням. Його промениста сила майже засліплює, і саме це чуттєве враження ефектно передає полотно, насичене відтінками шафрану й розплавленого бурштину. Автор зосереджується на зображенні характерного, до болю зворушливого краєвиду – золотавого соняшникового поля, мальовничих садочків вдалині, прикрашених розлогою грушою чи рослим явором, скутих млявою дрімотою під палким сонцем небесної височині рідного краю.
Приорільский вечір 2003 80×90
